Спадкування. Тема, яку не заведено обговорювати.

                Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України  спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). У практиці нотаріуса справи, пов’язані з оформленням спадщини, — одні з найпоширеніших. Проте тема спадкування залишається фактично табуйованою у суспільстві. Нам “незручно” обговорювати питання, пов’язані зі смертю, однак ще важче нам тоді, коли отримуємо проблеми у процесі відкриття та прийняття спадщини.

Чому варто говорити про спадкування і яких помилок допоможе уникнути базове знання теми?

 Ви повинні знати свої права, як спадкоємця. Спадкоємець має право прийняти спадщину, відмовитися від неї взагалі або на користь іншої особи. Без написання заяви спадщину приймає спадкоємець, який проживав разом із померлим на день його смерті та не подавав заяву про відмову від спадщини. Слід зауважити, що спадкоємець не може прийняти лише частину спадщини. Спадщина приймається щодо всього належного померлому майна, його прав та обов’язків (фінансових зобов’язань, наприклад).

Не запізнитися. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, тобто в день смерті спадкодавця або в день, з якого він оголошується померлим. Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо ви пропустили термін для прийняття спадщини, потрібно отримати письмову згоду інших спадкоємців і подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу, або подати позов до суду, вказавши причини пропуску терміну.  Запізнення може обійтися дорого, адже суд може не визнати вашу причину поважною.

 Різниця спадкування за законом та за заповітом.У разі відсутності заповіту або визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, або якщо уся спадщина не охоплена заповітом — застосовуються загальні правила спадкування за законом.

Однак, слід мати на увазі, що спадкування за заповітом має свої особливості. Цивільним Кодексом України передбачено, що право на обов’язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Вони спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

 Знати, хто успадкує ваше майно і чи дійде до вас черга на спадкування. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Відповідно до чинного законодавства існує п’ять черг спадкоємців. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.  У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.За умови наявності хоча б одного спадкоємця першої черги, спадщина спадкоємцям інших черг не  видається.  Якщо ви хочете, щоб ваш спадок отримала конкретна особа, краще складіть заповіт. 

 Знати, куди подавати заяву про прийняття спадщини. Заява подається особисто — будь-якому приватному або державному нотаріусу, а в сільських населених пунктах також уповноваженій посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Звертаємо Вашу увагу, що спадкова справа може бути лише одна і заводиться тим нотаріусом, до кого надійшла перша заява.  

Вміти складати заповіт. Заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто фізичною особою з повною цивільною дієздатністю. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років та здатна своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Також, повну цивільну дієздатність набуває особа в разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття, особа, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, неповнолітня особа, яка записана батьком або матір’ю дитини, особа, яка досягла 16 років і отримала свідоцтво про право на заняття підприємницькою діяльністю.

Заповіт є правочином і безпосередньо пов’язаний з особою заповідача, повинен бути здійснений ним особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт складається у письмовій формі та має бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом. Однак право на заповідане майно виникає в особи, на яку складено заповіт, лише у разі смерті заповідача. При цьому слід мати на увазі, що заповіт може бути змінений чи скасований заповідачем у будь-який час. Він також має право скласти новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.